Дослідницька лабораторія, джерело соціального капіталу та інструмент боротьби зі стереотипами: хто і навіщо створює креативні хаби в Україні. Частина І
Особисте життя та професійний досвід
Михайло народився в Амвсросіївці (Донецька область). Часто подорожуючи між Україною та північчю Росії в дитинстві, він мав змогу відвідувати знамениті музеї, де й захопився мистецтвом. Під час навчання в Донецькому технічному університеті на програмуванні вивчав польську мову, що дозволило йому пройти практику у Варшаві. Там Михайло знову отримує можливість поринути в культурне життя вже нового середовища: більшість свого часу присвячує відвідуванню галерей, музеїв і мистецьких центрів. Саме тоді в нього з’явилась ідея створити подібне місце в Донецьку, де він міг би застосувати свої знання. Нова мрія стала причиною повернення Михайла та приєднання до команди вже існуючого фонду ІЗОЛЯЦІЯ.
«Головною метою фонду була зміна в економічній структурі регіону. Більшість міст Донецької області побудовано навколо заводів, відповідно, всі жителі працюють або на них, або в підприємствах, що їх обслуговують. До того ж, уся ця історія зі стереотипами: якщо ти не працюєш на заводі, то в тебе немає «правильної роботи». Наприклад, у Маріуполі, здається, досі існує програма «Зі школи на завод». Нам було вкрай важливо це змінити».
Напередодні створення хабу
З 2012 по 2014 рік фонд ІЗОЛЯЦІЯ займав територію колишнього заводу на околицях Донецька. За цей час командою було створено потужну культурну платформу з програмою міжнародних резиденцій, освітніх проєктів з українськими та міжнародними експертами, site-specific виставкових програм, фестивалів та ярмарків місцевих митців. Вони також мали ідею створити навколо ІЗОЛЯЦІЇ сервіси, які б обслуговували креативний сектор і надавали б нові можливості для місцевого бізнесу. Так, наприклад, команда бренду рюкзаків WeAreAble (Keep) спочатку користувалася лазерами у fablab і планувала зайняти окреме приміщення під велике виробництво. На 2014 рік фонд запланував безліч ініціатив, але в березні їхнє приміщення було захоплено. Команда переїхала в Київ, де перший час простір для роботи їм надавали різні хаби (Chasopys, Closer). Згодом фонд оселився в колишній будівлі судноремонтного заводу, де для його сталого існування був створений хаб IZONE.
«Фонд ІЗОЛЯЦІЯ фінансувався донорами. Ми принципово не працювали з компаніями, які традиційно пов’язували з місцевим криміналом. На жаль, коли почалась війна, донори зникли, тож потрібно було шукати фінансування для проєкту. Наприклад, зараз окрім нас це приміщення орендує ще 34 організації. Ми так і позиціонуємо: IZONE – це комерційна організація, прибуток з якого йде на реалізацію проєктів фонду ІЗОЛЯЦІЯ.
Місія та формат
IZONE – креативне співтовариство; залучення суспільства до творчих процесів та розбудови креативних індустрій, створення спільноти талановитих людей, що працюють на стику дисциплін, готових втілювати власні ідеї
«Сьогодні місія існування фонду ІЗОЛЯЦІЯ та хабу IZONE –– це зміни в українському суспільстві через культуру і мистецтво. Ми працюємо з достатньо гострими темами, але для нас вкрай важливо їх порушувати. У нашої організації вже є голос, є підтримка, тому ми спроможні впливати на зміни у ставленні до певних явищ. Наприклад в 2018 році, ми робили проєкт про військових з АТО, які є представниками ЛГБТ-спільноти Завдяки тому, що ми вже маємо статус більш-менш поважної інституції, до нас завітали представники генштабу й поділилися своїми думками. Це дуже круто. Крім цього, ми продовжуємо працювати на Сході й допомагаємо розвиватися незалежним культурним гравцям регіону».
Формат хабу включає оренду офісів для команд, що працюють у креативному та культурному секторі, fab lab, майстерню шовкодруку, дерев’яні майстерні, коворкінг і подієвий майданчик
«Ми плануємо реплікувати модель IZONE в інші міста у форматі виставкового простору й місця для співпраці. Це реальна модель. Уявімо, якби таке місце існувало сьогодні в Авдіївці. Там є молоді люди, які можуть отримати освіту в IT-галузі, дизайні тощо і знайти замовників не лише в Україні, а й в Європі та Штатах. Відповідно, і зарплатню отримувати на рівні з працівниками там. Це реальна можливість для міст з обмеженим вибором професій».
Особисте життя та професійний досвід
Юрій Филюк народився в Молдові (м. Бандери), звідки в 13 років разом із родиною переїхав до Івано-Франківська. Він вдячний батькам за відсутність можливості розбалувати його в дитинстві, адже це змушувало самостійно шукати можливості для заробітку. Так, першу зарплатню 13-річний Юрко отримав із продажу паралонових гумок на заправці. Пізніше продавав самостійно зібрану електронну базу підприємств міста. А згодом, взявши в напарники майже вдвічі старшу за себе людину, став одним із перших в Івано-Франківську організаторів концертів. Волонтерський досвід у молодіжній організації AIESEC із постійними подорожами Україною дозволив йому познайомитись із різними людьми і навчитись їх розуміти. Зрештою до 27 років Юрій мав успішний досвід заснування мережі закладів громадського харчування 23 ресторани. Попри це, Юрій відчував, що для подальшого розвитку у власному місті йому чогось не вистачає.
«Я зрозумів, що скільки б не вкладав у якість продукту – запиту на нього в суспільстві немає. Необхідно було змінювати загальні правила, розглядати систему на порядок вище. Насправді, я думав про те, щоб переїхати в іншу країну. Перша причина – відсутність людей, з якими можна було б спілкуватись та якось від цього розвиватись. Я почав замислюватись, а якщо спробувати розкачати місто? Мені стало цікаво, чи це можливо. Я почав вивчати, контактувати з різними людьми, і все, мене затягнуло. Захотілося створити таке місто, в якому кожен міг би задовольнити потреби сучасної людини, за якими доводилося їхати в Київ чи інші міста».
Напередодні створення
Напередодні заснування Промприлад.Реновація вже активно функціонували інші дві соціальні ініціативи Юрія: платформа «Тепле Місто», що займається проєктами з розвитку Франківська та громадський ресторан Urban Space 100, 80% прибутку якого йде на реалізацію міських громадських ініціатив.
«Ідея Промприладу прийшла після того, як Віктор Зотов (засновник освітньої платформи CANactions) звернув нашу увагу на приміщення старого заводу в центрі міста. Було зрозуміло, що якщо щось не придумати, його точно забудують житлом. А це ж центр і хотілося чогось такого, що створювало б додану вартість. Ми з командою платформи «Тепле Місто» почали досліджувати, що у світі роблять із ревіталізацією. Покроково випрацювали власну концепцію, яка була б неможливою без наших попередніх проєктів».
Місія та формат
Промприлад.Реновація – інноваційний центр, де культивуються можливості для людей на перетині неформальної освіти, культури, нової економіки та урбаністики.
«Це один із найцікавіших проєктів з імпорту продуктів і послуг співтворення у світовому масштабі. Ми створюємо модель перезапуску міст із базовими можливостями через активізацію основних тригерних зон: неформальної освіти, мистецтва, нової економіки та урбаністики. Проєкт є самозабезпечувальним: з одного боку він орієнтований на зміну курсу розвитку регіону відповідно до вимог сучасності, а з іншого, має економічний потенціал для своїх співінвесторів. Це проєкт масштабом у 38 000 кв.м. і сумарним бюджетом у 30 млн доларів. Мабуть, це найбільш амбітний проєкт у всьому пострадянському просторі. ПРООН уже присвоїла нам статус найкращого проєкту 2018-го року в категорії «Економічний розвиток».
Формат включає коворкінг, оренду офісів, конференц-зали, майданчики для концертів, освітніх подій, галерею сучасного мистецтва, майстерні, дослідницькі лабораторії, дитячі освітні простори.
Подальша мета – стати прототипом для міст зі схожими передумовами.
Особисте життя та професійний досвід
Тривалий час Дем’ян жив у рідному місті – Санкт-Петербурзі, доки подорож Україною не закінчилась переїздом. У дитинстві оточення підштовхувало його до розвитку в різних сферах: професійно займався спортом, танцями, навчався в консерваторії по класу скрипки й грав на фортепіано. Тож у підлітковому віці, однаково захопившись зоологією, ботанікою, медичною генетикою та астрономією, він вступає одразу до 3-х університетів. Студентом Дем’ян починає надавати консультації психолога, що переростають у 10-річну кар’єру в психології комунікацій. Після чого дизайн-мислення, управління репутацією та соціальна психологія стають сферами його компетенції, в яких він і надалі розвиватиметься в Україні.
«Мені не вистачало природи і я вирішив поїхати подорожувати в Крим. Далі не зміг зупинитися: був на Закарпатті, у Карпатах, Львові, Києві, Одесі, а на етапі Дніпра захотілось осісти. Там одна велика компанія запропонувала мені цікавий проєкт – налагодити комунікацію між 150-ма представниками топ-менеджменту. Тоді я вперше побачив різницю між культурним кодом петербуржців та українців і зрозумів, що тут є ціле поле для застосування моїх здібностей. Зрештою я так захопився, що досі цим займаюсь».
Напередодні створення хабу
До заснування хабу Дем’ян уже займався дослідженням і покращенням культурного коду українців. Ним та партнерами були втілені такі освітні ініціативи як U Open University (підготовка спеціалістів для роботи на світовому ринку за американськими стандартами) та програма перекваліфікації директорів шкіл (директори – випускники бізнес-шкіл, а не колишні вчителі). Головною місією своєї діяльності Дем’ян визначає вміння українців описати свій культурний код, що важливо для здобуття демократичної країни. Для цього, на його думку, кожен має розуміти, що йому робити. Наприклад, якщо громадянин(ка) захоче відкрити театр або хаб, він повинен орієнтуватися на гайдлайн, складений Міністерством культури. У вільному доступі такий документ для культурних активістів і підприємців відсутній, саме тому Дем’ян з однодумцями просувають ініціативи знизу.
«Підприємці, наприклад, повинні розуміти, що вони є прямим провідником культури. Важливо, як виглядають фасади, в що одягнені касири й наскільки вони емпатичні, а не роботизовані. Ви відвідуєте якийсь конкретний супермаркет? Цінність цих мікро діалогів –– неймовірна, адже потім ви стаєте тим, що чуєте, бачите. Це з вас нікуди не зникне. Тож бізнес повинен розуміти, як конкретно він впливає на людей культурою візуальної комунікації, культурою мови. Впевнений, якби був чіткий гайдлайн, бізнес не робив би нісенітниці».
Познайомившись із форматом першого у світі хабу WeWork, Дем’ян вирішує використати його як ще один інструмент для реалізації задуманого.
Місія та формат
I Cultural Business Hub – культурний бізнес і освітній хаб, візія якого – створення контенту і середовища для видатних майстрів своєї справи, середовища для майбутніх геніїв
«Ми створили культурний хаб із конкретними задачами. Перше, дослідницьке – вивчити культурний код як мінімум інтелігенції, як максимум, впливових стейкхолдерів суспільства (носіїв субкультурного коду). Зрозуміти точку А можна було тільки за умови постійної взаємодії, тому ми обрали формат івентів, як інструмент спілкування з аудиторією. Наступне завдання – покращити якість. Як це можна зробити? Ми створюємо освітні програми, проводимо стратегічні сесії, де збираємо окремо спікерів, організаторів, глядачів і впливаємо на кожну з груп. Більш того, своїм прикладом ми надихаємо інші хаби. Таким чином, культурні хаби в Україні рухають велику масу людей у точку Б. У результаті ми отримуємо культурне обличчя України, її культурний код, який можна описати конкретними пунктами».
Сьогодні формат хабу вміщує подієвий майданчик, коворкінг, радіоплатформу та клуб інвесторів культури
Подальшою метою є створення мережі культурних хабів різного формату по Україні: від шкіл як публічних культурних місць до окремих просторів
"За моїм аналізом культурного коду, українці – це люди світу. Очевидно, що вони зробили вагомий внесок у розвиток інших націй. Українці відрізняються високим рівнем інтелекту, фізичною витривалістю, тож мають всі шанси входити в робочі групи світового рівня. Але їм не вистачає впевненості щодо свого місця в світі. Переважно я бачу сумних, тривожних людей».
Детально про проекти Іллі Кенігштейна (Creative States) та Віталія Кириліва (ReZAVOD) читайте тут.
